Музей у справжній водонапірній вежі 1876 року та підземному резервуарі чистої води 1909 року. Спускаєшся під землю – і потрапляєш до води в усіх її проявах: величезні акваріуми, моделі свердловини й колектора, проєкції та спецефекти.

Чому варто відвідати

  • Музей працює у справжній водонапірній вежі 1876 року висотою 29 метрів у Хрещатому парку
  • Основна експозиція – під землею, у колишньому резервуарі чистої води, збудованому ще 1909 року
  • Величезні акваріуми, моделі артезіанської свердловини й каналізаційного колектора та гігантський унітаз для дітей
  • Експозицію «Океан» оновили спецефектами, які створюють відчуття справжнього занурення на дно океану
  • Автентичні водопровідні труби XVIII–XXI століть: деревʼяні, керамічні, чавунні й пластикові в одному ряду
  • Ціна квитка вже включає екскурсію з екскурсоводом, тому окремо доплачувати за гіда не потрібно

Важливо для відвідувачів

Відвідування – тільки з екскурсоводом
Це не музей для самостійного огляду: вартість квитка включає екскурсію, і групи заходять разом. Тому час візиту краще узгоджувати заздалегідь за телефоном +38 (044) 279-53-33, особливо якщо ви приїжджаєте вдвох-втрьох і хочете потрапити до найближчої групи.
Понеділок і вівторок – санітарні дні
Заклад працює середа-пʼятниця та у вихідні; понеділок і вівторок зачинений. Графік сезонний: з вересня по травень – Ср-Пт з 10:00 до 16:00, Сб-Нд з 10:00 до 17:00; з травня по вересень довше – Ср-Пт до 17:00, Сб-Нд до 18:00.
У холодний сезон – за попереднім записом
З вересня по травень офіційний сайт і Портал Києва прямо вказують, що центр приймає відвідувачів за попереднім записом. Приїзд без дзвінка в цей період – ризик не потрапити всередину, навіть у робочі години.
Дорослий 200 грн, дитячий 150 грн
Дорослий квиток – 200 грн, дитячий (від 6 років) – 150 грн. Каса на місці.
Діти до 6 років – безкоштовно
Діти до 6 років у супроводі батьків проходять безкоштовно.
Як знайти вхід
Музей стоїть у Хрещатому парку, на пагорбі праворуч від Національної філармонії, що на Європейській площі. Найближче метро – «Майдан Незалежності»; також можна спуститися схилами від Маріїнського палацу, це від станції «Арсенальна». Орієнтир – навпроти готелю «Дніпро» та Національного художнього музею.
Формат – освітній, найкраще для дітей
Експозиція побудована навколо того, як працює водопровід, звідки береться питна вода, як її очищують і як не марнувати. Основна аудиторія – школярі й родини з дітьми; заклад традиційно приймає багато шкільних груп.
Підземна частина оновлена у 2020 році
У 2020 році інтерʼєр підземної частини доповнили сучасною проєкційною технікою та науковим контентом, а в експозицію «Океан» з великим акваріумом додали спецефектів. Тобто це не законсервований музей 2003 року.

Найсильніше тут працює сама будівля. Музей займає водонапірну вежу висотою 29 метрів, споруджену 1876 року за проєктом архітектора Олександра Петра Адріана Шілє, – вона десятиліттями реально забезпечувала киян водою. Наприкінці XX століття пам'ятка стояла занедбаною, а на початку 2000-х її відреставрували й пристосували під музей. Сусідню вежу 1871–1872 років, розібрану за радянських часів, відбудували за старовинними кресленнями – зараз у ній адміністрація. Основна експозиція – не у вежі, а під землею, у приміщенні колишнього резервуара чистої води, побудованого 1909 року після переходу Києва на артезіанське водопостачання. Саме цей перехід із наземної частини в підземну і робить візит несхожим на звичайний музей: спуск сходами, зміна температури, інший звук. Експозиція побудована на трьох ярусах. Верхній оздоблений композицією з молекул води – основи всієї гідросфери. Середній показує різні прояви водної стихії. Нижній зроблений у світлих тонах, які символізують чистоту й вразливість води. Спустившись до резервуара, відвідувачі опиняються серед величезних акваріумів, моделей артезіанської свердловини та каналізаційного колектора – і гігантського унітаза, який діти зазвичай запам'ятовують найкраще. Окрема частина музею – історія київського водогону. Централізований водопровід у місті відкрили 1 березня 1872 року, але на Подолі водогін діяв щонайменше з 1633 року. Тут можна побачити автентичні труби XVIII–XXI століть: деревʼяні, керамічні, чавунні й пластикові – поруч, в одному ряду, як наочну хроніку технологій. Над сходами до резервуара розміщена «Водна Хартія», ухвалена Радою Європи 1967 року; її перший пункт починається словами «Без води немає життя». У 2020 році підземну частину оновили: додали сучасну проєкційну техніку й науковий контент, а експозицію «Океан» з великим акваріумом доповнили спецефектами, що створюють враження занурення на дно океану. Музей відкрився 24 травня 2003 року – до Дня Києва, під час 5-ї Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи». Його створила Київська міська державна адміністрація за підтримки Міністерства довкілля Данії, і на момент відкриття це був лише третій подібний музей у Європі. Заклад досі належить місту: це комунальне підприємство «Водно-інформаційний центр», а не приватний розважальний центр, – звідси і його освітній акцент на тому, як працює водопровід, звідки береться питна вода і як її не марнувати.